Недовго в пеклі грішнику страждати.
«Геть! Пер-тур-бація!» – вищать чорти.
Злітають душі крізь червоні ґрати
У хутірські занедбані хати,
Де смак дровець – незбутня мрія пічки,
Де мох і пліснява – декор обдертих стін.
Вигнанець на долівку ставить свічку,
Пірнає в льоху картопляний тлін,
Знічев`я облітає сад, шпаківні...
Дух не харчується, хоч медом шиби маж.
Тремтить, як рвуть горлянки треті півні,
Субстанції шафрановий плюмаж…
Ніхто, крім вітру, не гостює в хаті,
Де каламуть безладдя, чад свічі.
Бува – прояву сина бачить мати:
Тринадцять цяток воску на печі –
Казенне клеймування, штемп недолі –
В лункому переривистому сні.
Совмикне ляду… Виглядає з поля.
Шукає табелі, кашкет, пісні.
Летять сівкі душиці – крізь баглаї –
У хутірські огрійливі хати…
Полельом-лельом свічка остигає,
Як після спеки – маківки, хрести.
Склепіння кондубаситься – до граду.
У лепесі – фазенди потерчат.
Ні млива, ні застіль, ані розради,
Окрім пробитого до нутрощів м`яча.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
