Обміліли ставки, як і душі людські обміліли…
В криницях і в серцях, давно впала цілюща вода…
Що сказати на те, даже скроні уже посивіли-
На душі вже субота, а здається , як середа…
Відлітають птахи, у далекі краї відлітають…
Осінь в тілі, а в серці квітуча весна…
Але думи мої, все до Бога мене наближають-
Я полину в Країну, де панує любов лиш ясна!
Дуже хочу туди, де не буде ні смутку, ні горя!
Знаю, скоро, як пташка, у Небо пречисте взлечу!
Хто Христа визнає- то його жде прекрасная доля!
Від землі і гріха, я на завжди, навіки втечу!!!
В чистім Небі побачу, Ісуса преяснії очі!
Золотими алеями, в Місті жаданнім пройду!
І не буде ніколи, там дня, а ні темної ночі-
Для своєї душі, вічний спокій і радість знайду!!!
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 2536 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Крик души : Возчик - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Человеческая судьба чем-то напоминает извилистую, подчас (как нам кажется) непредсказуемо-своенравную (куда-то стремительно утекающую реку жизни), изгибы которой лишь частично могут быть познаны нашим сознанием на том коротком отрезке времени, кое отпущено для воплощения нашей личности
