Гороскопи, гороскопи...
Горе, горе, горе тим,
Хто читає ці гидоти.
Не поможуть вони вам.
Як Всевишнього забули,
Біблію - на задній план.
Чи не знаєте й не чули:
Є Господь! Він Бог богам!
Провіщають те, що буде,
Зір здіймають догори:
Зірко, зірко, що там чути?.. -
Зупинись, й Творцю служи!
Хто чаклує, хто гадає,
Розганяє клубки хмар, -
Той не людям помагає,
А в числі є ідолян.
Наверніться до Ісуса,
Відверніться від гріха.
Знає Бог що є, що буде,
У Його руках Земля.
Чаклуни, немов солома,
Стануть у Господній день.
Правда Божа є відома,
В Біблії. Шукай Ту там!
"11.І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптово спустошення, про яке ти не знаєш…
12.Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, - може, зможеш ти допомогти, може, ти настрахаєш!
13.Змучилась ти від великої кількості рад своїх, - хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!
14.Ось, стали вони, мов солома: огонь їх попалить, - не врятують своєї душі з руки полум'я, - це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього…
15.Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, - кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!" (Біблія, Іс.47:11-15)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
К России. - Тамара Федотова Стихотворение -песня родилась на одном дыхании, хотела поправить рифмы, но, думаю, пусть так и останется. В нем - боль за Россию,ее заблуждения и идолопоклонство. Правильно славить Бога - вот что значит православие.
Поэзия : К Богу - как к Отцу. - Тамара Локшина Мой отец никогда не держал меня на руках, мне не знакома отцовская любовь и ласка, безразличие и укоры были моими постоянными спутниками детства. Для него я всегда была ребенком второго сорта, только потому, что родилась девчонкой (к моим братьям он относился совершенно по-другому). Эту неприязнь я чувствовала всем своим существом. Когда я вышла замуж, он иногда навещал нас и то-ли из чувства вины, то-ли еще по какой-то причине приносил конфеты... мне хотелось прижаться к нему, ведь он был моим отцом, но где-то внутри я отмечала для себя, что по прежнему боюсь его. Во мне был невосполнимый вакуум желания близких взаимоотношений но между нами по прежнему стояла какая-то непреодолимая стена. Я верю, что Бог расплавит его сердце, ведь он страдает от этого не меньше чем я, может быть даже не понимая этого.
Я безмерно благодарна Богу за то, что Он стал моим Отцом и восполнил во мне эту утрату.
